2 частина
17:45 22.04.2021
Посмішка Гобліна - велика стара темна таверна, у якої були часи й по кращі. Меблі зносилася, штукатурка, колись біла, тепер пожовкла і обсипається, а люстри і лампи поржавіли. Меблі носять сліди інтенсивного використання та шрами від різних бійок.
Жінка з довгим темним волоссям мила посуд за барною стійкою, розмовляючи з важким лисим чоловіком в лівреї з символікою таверни. З кухні доносяться звуки готування і сильний запах капустяного супу. В цей час доби народу тут небагато, але і не зовсім порожньо: Відвідувачі сиділи тихенько по кутках.
Сюди я прийшла так як Сіра Гільдія дала нове завдання - зустрітися з чарівною місячною ельфійкою, агентом Арфістів ...Зустріч була швидка, вона була готова заплатити за любі магічні чи секретні знання що могли знаходитися в фортеці Сокол...
18:45
В мене було два грами ресідіума, і по одній дозі чорного і червоного лотоса...
Я була збентежена і трохи зла - дівчинка що проявляла до мене дуже великий інтерес, і що збиралася мене найняти за камінь в 300 каратів... і обіцяла купу подарунків... знову десь пропала... і я дуже злилась, бо сумувала за нею...Я сиділа і дулася в кутку загальної зали, закутана в чорну мантію з капюшоном, поволі п'ючи з пляшки дешеве вино, зовсім не звертаючи увагу на сцену і на те що відбувалося навкруги...
Іноді до мене підходила Імізаль, спитати чи нічого не потрібно... та дивлячись на мене - позітхала й міняла при необхідності пляшку і тарілочку з горішками що я навіть не усвідомлюючи гризла...
19:56
БАХ! Двері з шумом відчиняються навстіж, і в таверну ввалюється півдюжини бидловатих п'яних докерів. Схоже, вони сильно не в дусі. Особливо більш не дивлячись ні на кого, вони направилися до двох найманок(у стін таверни були окремі кабінки, одну з таких зайняли Керія і Аравель мої колеги - жінки-найманки які працювали на Чорний Кулак).
- Через ваших дружків в Фортеці нам не дають роботу!Де вони ховаються?- Загарчав один з них жінкам.
- Відвали, Тірус, огризнулася Керія, вона явно була НЕ налаштована на дружню бесіду з ним.- Полізай в дірку, з якої ти виліз, поки ти і твої приятелі не постраждали.
Всі почали кричати, метушитись, підбігла Імізаєль , намагаючись уникнути неприємностей вона хотіла встати між крикунами, та один із докерів штурхнув її ... за що негайно Керія вирубила його, вхопивши за шкірку і вдаривши об стіл, Аравель вскочила і почалась штувханина що переросла лиху кабацьку бійку...
Як тільки штурхнули Імізаєль, я вихопила мішечок з ресидіумом і трошки вдихнула... моє серце зразу почало швидше стукати, зіниці розширилися... і я кинулася у бій, гамселити мужланів...
20:44
Я не вмію махати довгими й гострими залізячками, та таскати на собі купу обладунків, але основам рукопашного бою мене в магічній академії добре вивчили, я була прутка, досвічена і під магією прискорення... тому ми втрьох досить швидко повирубали докерів... і в основному без значних матеріальних збитків... та Товстий Мар(власник таверни) все рівно вигнав копняками хохочущих нас, добре хоч не вимагав золота за розбитий посуд і поламані меблі, мабуть весь збиток за рахунок безтямних докерів збирався компенсувати...
А ми пішли в сусідню таверну де зайняли окрему кабінку і ще довго сміялися згадуючи невдах докерів... В мене була розбита губа, синець на стегні і відбиті кісточки на кулаках ... *******а ніжно(аж занадто, можна сказати пестячи...та я не була проти) натерли мої синці якоюсь лікувальною маззю... ми замовили трошки перекусити і далі вони розповіли дещо цікаве:
Маяк в Фортеці Сокіл потух два дні тому і ніхто не знає чому. Фортеця була досить стара, можливо навіть старіше самого Флана, і її руйнували не раз. Торговий Будинок Сокіл володіє замком, але сам Будинок досить молодий. Це юний дворянський Будинок, заснований першим Лордом-протектором. Єдина причина, по якій Дому все ще є справа до фортеці - вона все ще приносить постійний, невеликий прибуток.
У фортеці зараз працює не так багато народу, в основному це члени Будинку Сокіл, і кілька стражників Чорного Кулака. І з огляду в якому стані справи в фортеці -ї м потрібна вся можлива допомога, яку вони можуть знайти...
Також дівчата розповіли плітки про корабель-привид, повний піратів-чудовиськ, який атакував села на узбережжі Місячного Моря. Якщо це так, то фортеця буде першою лінією захисту Флана... Чорний Кулак відкрито вербував людей у відповідь на чутки про кораблі примару ...
Очевидно що згаслий маяк - була темою дня в Флані. Ні Будинок Сокіл, ні Чорний Кулак, схоже, не робили нічого про приводу нього, крім як звинувачували один одного в брудній грі. Інші думали, що владі відомо, про те як по острову бродить щось страшне, і вони просто бояться відправляти туди солдатів, щоб розібратися. Але усім було ясно одне - з приводу маяка треба щось робити, інакше в доках скоро почнуться проблеми.
Керія і Аравель особисто знали сержанта варти Чорного Кулака - Гріма і розповіли про нього:
Легенди кажуть, що раніше фортеця Сокіл була храмом, і духи жерців охороняють скарб, захований під фортецею... Грім був бравим чоловіком, який постійно сидів в боргах у всякого сброда. Він витрачав свій вільний час на спроби добути легкі гроші. І нещодавно подружився з Іганом Соколом, квартирмейстером фортеці(трохи наївним, нетерплячим молодим чоловіком що прагнув зробити собі ім'я серед свого роду). Після чого, одного разу, Грімм розповів *******ам про скарби під фортецею і що
він вже близький до того щоб знайти їх... Вони були абсолютно впевнені, що це все казки, запоморочавші йому голову, як зазвичай...
3:05 23.04
Ми весь вечір бешкетували, трошки випили, танцювали... виявилось що дівчата вже давно жили разом і в них були серйозні стосунки, але вони обидві з радістю запросили мене в свою постіль... і я їм не відмовила...
6:52
Зранку, коли ми вже попросипалися і трохи поснідали - *******а відвели мене поговорити з сержантом варти Хурном, який знаходився на посту в доках... замислений дварф в уніформі Чорного Кулака, був більше ніж радий благословити нас на дослідження Фортеці. У нього не вистачало людей зараз, і майже безкоштовні(плату обіцяли, но потім, коли не будь, якщо захочу...) працівники, що запропонували свої послуги, - це просто була музика для його вух...
Острів Торн був піщаним і продувався всіма вітрами. Цей острівець біля бухти Флана, служив природним хвилерізом, відбиваючи прилітаючі з Місячного Моря шторми. Основною визначною пам'яткою
Острова Торн є велика кам'яна фортеця Сокіл. Одна особливо висока вежа якої височила над усім
навколишнім пейзажем. З відстані вона виглядала дуже переконливо, але зовнішність буває оманлива.
Не те щоб вежа була застарілою або зруйнованою, принаймні що стосується стін і даху, але тут просто
не було солдатів, щоб патрулювати її зали і стіни.
Найпростішим, дешевим і безпечним методом потрапити на острів був паром. Карст - похмурий старий
тип, який працював поромником вже майже сорок років. Оостанні події у Флавна позначилися на його
ремеслі і останнім часом з грошима у нього було туговато. Якби він не був таким старим, давно би
вже перебрався куди-небудь в інше місце. Але незважаючи на скруту він відмовився від грошей(коли
дізнався що ми прямуємо за дорученням Хурна)і безкоштовно переправив нас на острів...
13:16
У західній частині острова, де була невелика пристань до якої причалював паром, було також пару
великих дерев'яних складів. Док і споруди виглядали застарілими, але на Насправді вони все ще були
міцні. Склади виявилися порожніми за винятком одного, в якому лежали камені і деревина - будівельні
матеріали для Фортеці. Вибрав на порожньому складі зручне місце ми облаштували собі більш-менш
захищений від вітру і піску табір...
Я приготувала макарони з майонезом, томатами, перцем чілі і м'ясною приправою... прийшли
перелякані слуги з фортеці - ми їх нагодували макаронами...
Слуг, сім'ю з Флавна, добру жіночку на ім'я Шандра, її вже майже дорослого сина - Рорина і вже
сивого чоловіка - Дорвага... останні події налякали. Їх начальник і охорона пропали, і в фортеці
завівся привид. Але у них є робота, і вони намагаються робити її як і раніше, незважаючи на страх.
Проте, вони розповідали жахи і відмовлялися заходити в Східну Вежу або в Маяк... Вони спочатку
ставилися до нас з підозрілістю, але відчули полегшення, дізнавшись, що місто відправило нас
розслідувати те, що відбувається... І так як на острові був брак з спілкуванням - слуги
розговорились розповівши нам таке:
Стражники змінювалися досить регулярно, і єдиний, кого вони знали по імені - це Грим. Ті, кого
визначали в наряд на острів, начебто не дуже були раді такому призначенню, тому слуги підозрювали,
що це призначення - насправді форма покарання для тих членів Чорного Кулака що провинилися.
Сержант Стражників Грім в останній місяць був найбільш старшим за рангом стражником в фортеці.
Іган Сокіл, начальник слуг і квартирмейстер фортеці, й сержант часто розмовляли довго осторонь від
інших. Їх дружба виглядала трохи дивно. Сержант Грим здавався приємним малим. Він ставився до слуг
шанобливо, і начебто відчував щиру симпатію до квартирмейстера. Іган Сокіл - був молодою людиною
яка любить читати і яка була в деякій мірі одержима чутками про скарби, які заховані десь в
фортеці. Вони б не здивувалися, якби той вирішив розібрати всю фортецю по цеглинці, щоб знайти
скарб.
Сигнальний вогонь в маяку магічний. Вони не знають, як його активувати, але вважають, що житло
Ігана було б непоганим місцем, щоб почати пошуки способу це зробити. Дорваг дав нам ключ що
відкривав більшість дверей в фортеці.
Шандра розповіла мені по секрету що Іган часто був відсутній, зазвичай вирушаючи в Західну або
Східну вежу. Кілька днів тому Іган був в захваті з якоїсь причини і прямо-таки кипів енергією, але
був засмучений, що Гріма не було на острові - той повернувся в місто у службових справах... А у
вечір, коли згас маяк, вони чули загробне виття, і вони не знають, як його включити назад. З того
вечора стали відбуватися різні дива: речі стали падати без будь-якої причини, з'явилися дивні
стукаючі звуки і це відбувалося по всій фортеці, але найбільш інтенсивно в районі Східної вежі. При
цьому нічого не пошкоджено і ніхто не постраждав.
14:24
Прийшлло двое солдатів - побачивши нас, в них потекли слинки і вони сильно збудились...
нормального діалогу не получилося, ми їх відігнали, але вони розмістилися недалеко, типу нас
захищаючи і готові виповнити любі наші побажання... я трохи побавилася з солдатиками вициганивши в
них кусок сиру, копчену грудинку і трохи цукру...
14:53
В супроводі стражників я з Керіею і Аравель пішли оглянути фортецю:
Фортеця Сокіл, це велика кам'яна фортеця, побудована явно в оборонних цілях що домінувала на
острові. Замок виглядав старим і у нього були явні ознаки ремонту в деяких місцях. Незважаючи на
свій прекрасний стан, фортеця справляє враження занедбаності. Ні прапорів, ні солдат які патрулюють
стіну, ні диму з труб і ворота закриті...
Всередені великий особняк займав майже половину первісної будівлі і майже всі дерев'яні будови.
Він виглядав досить комфортабельним, але не дуже призначеним для захисту: в ньому були великі
засклені вікна замість бійниць...
Територія замку була явно доглянута і знаходлися в хорошому стані. Відкритий внутрішній двір був
порожнім, за винятком кількох опудал, мабуть, що використовувалися солдатами для тренувань.
Крила будинку були законсервовані через невелику кількості нинішніх мешканців. Заглянувши туди я
побачила покриті простирадлами меблі, і купу павутиння. При цьому не законсервовані частини будинку
були чисті і в прекрасному порядку...
Я попросила щоб нас провели до кімнат Ігана. Вони були на другому поверсі основної будівлі, двері
в покої були замкнені але відчинилися ключем слуг. Втрьох ми зайшли всередину наказав іншим
прослідкувати щоб ніхто не заважав нам.
Швидкий огляд показав що покої складалися з трьох кімнат: спальні, вітальні, і невеликого кабінету
були в хорошому стані, і тут, схоже, недавно прибиралися. Стіни та підлога багато прикрашені
килимами, картинами і гобеленами, які зображали різні героїчні сцени. Предмети в кімнаті в
невеликому безладді, мабуть так їх залишив господар, але в іншому кімнати досить доглянуті,
ліжко акуратно заправлені і кілька стопок випраної білизни лежало на шкафчику в ногах ліжка.
Заповнена книгами і сувоями книжкова шафа стояла поруч з великим, зручним диваном, на якому лежали
дві великі, відкриті книги.
Я сіла на диван і оглянула книжки. Це були: «Культи Місячного Моря» за авторством Тайлосса
Тирского, що була написана на Торассе, древньому діалекті Загальногого. І більш сучасна книга про
прокльони і способи протидії їм, що заснована, схоже, більше на народних повір'ях ніж на наукових
фактах...
Дівчата розглядали картини і гобелени, що зображали сцени героїзму і самопожертви. Серед них була
жінка-лицар у блискучою броні, що бореться з червоним драконом в палаючому селі, і священик,
оповитий сяйвом світла, що утримує групу нежиті на відстані, поки його прихід барикадує вхід в
церкву. Сцени трохи ідилічні, і добро в них, схожою завжди перемагає. Аравель сказала що сцени
зображують відомі історії про послідовників Тіра, бога правосуддя.
Книжкова шафа містила книги і сувої широкого спектр тем, від героїчних оповідань до наукової
історії (в основному регіону Місячного Моря), від теологічних дебатів до сухих лекцій по
законодавству, і від поезії до книг по давно мертвим мовам. Всі вони були розсортовані по темам.
Одна книга здалася мені дивною і чуйкя мене не підвила - в ній був секрет, пусте місце в якому
лежав маленький гаманець( з 5 платиновими монетами) і старий символ що потьмянів(священний символ
Тіра). Непомітно для інших я сховала собі в сумку знайдене...
На письмовому столі лежали папери; начерки, думки і спостереження, а також мляві спроби
віршування. Начерки зображали здебільшого фортецю і її мешканців. В столі було три ящика, замкнених
на простий замок ... та нічого в шухлядках цікавого не було, лише так-іж папери, може з трохи більш
інтимними записами...
15:48
Не знайшовши більше нічого цікаво чи корисного ми вирушили до маяка.
Найвища вежа фортеці знаходиться на південному краю прямо у води. Це струнка кругла вежа висотою
близько 25 метрів, що складається з трьох поверхів і верхньої частини, що представляла собою
відкритий простір зі сходами, що йшли по стіні на самий верх. Спочатку це була звичайна оглядова
вежа, але, коли Будинок Сокіл отримав контроль над Фортецею - вони переробили вежу в маяк.
З тих пір тут розквартирований гарнізон солдат Чорного Кулака. Три поверхи вежі містять загальний
зал стражників, казарми і житло сержанта, саме в такій послідовності.
У закрите приміщення з сигнал ьним вогнем вели сходи що виводили на майданчик, з якої
відкривається прекрасний огляд на острів Торн і сам Флавн... За закрити дверми знаходився
пристрій, зроблений з кристалів і латуні. Здавалось що з сигнальним вогнем все в порядку, але з
якоїсь причини він не працював. Я відчула - пристрій все ще випромінював сильну ауру школи
Втілення.
16:18
Ми вирішили оглянути Східну башту яка так лякала слуг. Вона розташувалася прямо за особняком і
була частиною старої фортеці. Як я взнала із записів Ігана - до руйнування Фортеці в 1306 ЛД під
час драконячого Бігу(десь у 1840 році за новим стилем), вся Східна Вежа являла собою величезну
бібліотеку. Лише двісті років потому квартирмейстер виявив це місце.
Зараз вежа використовувалась як сховище меблів і товстий шар пилу та павутиння казав що
тут вже роки нікого не було...
Оглянувши перший поверх ми помітили що меблі у дальньої стіни хтось рухав туди-сюди, наче
приховуючи щось за нею... раптово один стілець біля стіни впав з гучним шумом, я відчула чиюсь
містичну присутність...
Відсунувши меблі від стіни, виявили забиті дошками двері, внизу кілька дощок бовталися...
Постаравшись я пролізла в дірку. Пройшовши далі я опинилася в доглянутій каплиці. У дальньому
кінці кімнати стояла гарна статуя з сірого каменю, що зображає однорукого сліпого бога(скоріш за
все Тіра), у його ніг був розташований невеликий кам'яний вівтар із старими на вигляд латунними
вагами. Два запилених ящика з обох сторін вівтаря були наповнені книгами і сувоями, в основному на
тему історії, законодавства і філософії. Гарний читальний столик з бузкового дерева займав більшу
частину простору що залишився в приміщенні. На столику лежав щоденник Ігана...
По щоденнику було складно зрозуміти хронологію подій. Дат в ньому немає, просто безладні замітки
по всій сторінці, в тому числі і на полях. Він здається більше просто зборами заміток і думок, ніж
щоденником. При цьому почерк досить хороший.
Його було досить складно читати. Всі записи розлогі і розтікаються думкою по древу, і щоб
прочитати його весь я витратила щонайменше дві години... і з нього мені стало зрозуміло наступне:
Іган почав свої пошуки просто так. Він ніколи не сприймав пошуки серйозно, поки не познайомилося з
сержантом Гримом. Іган став ставитися до пошуків ще більш серйозно, коли книга про Тіра буквально
впала йому на коліна. Ближче до кінця щоденника те, що до цього якось намагалося походити на
записки дослідника, починали нагадувати бурмотіння одержимої людини.
На останній сторінці, в різних кутках листках було:
"Не копати без впевненості, не то батьки приб'ють."
"Що ми знаемо:
Він під Західною баштою.
Дивний символ - голова навкруги якої щупальця(думаю це щупальця).
Був культ, регіон Флана. Послідовників Тіра знищували, але скарби не знайшли.
В книзі Культи Місячного Моря Тейлосса Тирского може бути більше"
"Потрібно дізнатись:
Пароль? (зачеркнуто)
Прокляття?
Справжня природа культу?"
"Грім думає що це не важливе. Зло давно пішло. Золото - це золото. Незгідний. Це може бути
небезпечним."
"Духи говорять на Тарассе? Дивно.
Думав ангели знають всі мови
Книга не впала на потрібному місці
Ненавиджу мертві мови!"
"який егоїстичний(останнє слово зачеркнуто)"
"Де є люди - там є і добро, і зло?
Немає добра без зла?"
"Сторінка 7(зачеркнуто) Виглядає так ж... небезпечно робити помилку...
Сторінка 51(зачеркнуто)
Сторінка 71. Ось воно!! Інакше нащо в цій книзі звертати увагу на пози при молитвах
Сторінка 133(зачеркнуто)"
"Чотири символа, упевнений. Три слова. Потрібно не помилитися..."
"Моно. Дікастіс. Діміос. Кіріос. Мегало. Тое. Дотіс. Ліптіс. Архаос."
"Так. Вдалося. Тепер чекаєм Гріма. Розкопки без солдат можуть бути небезпечними."
На полях було написано:
"Перекладати Торасс сущий кошмар. Невже вони вправду
так говорили? Пресвятого мученика
або, і . Воспоміг їм в пошуку їх обрести шукали що вони"
"Коли я знайду скарби, я продам ці чортові книжки, і найму нормальний загін з чарівником і жерцем,
щоб робили дослідження за мене."
"Щоб увійти :
Рука + "Тое Моно, Тое Мегало""
18:40
Тепер ми вирішили оглянути Західну башту. Вона була зовсім пуста, якщо не рахувати пилюку і
павутиння, але зайшовши в середину я зразу відчула запах свіжовиритої землі... запалив ліхтар ми
спустившись униз до підвалу де виявили що хтось розкрив підлогу і прокопався вниз до каменя. При
цьому плитки і земля були акуратно складені біля стіни, а інструменти для риття хтось розкидав по
кімнаті. Шматок мотузки був прив'язаний до кільця в стіні і вів до кам'яної плити в землі. Поруч
лежало ще три мотка мотузки.
Кам'яна плита являла собою квадрат зі стороною приблизно 3 метри, по краю якої проходили
напівстерті символи, і у одного з країв плити, приблизно в 15 сантиметрів від нього, була
увігнутість в формі людської руки.
Я відчувала досить сильну ауру у плити, зосередившись добре її вивчила ... символи були компонент
якогось ритуалу... вирішив ризикнути я поклала долонь на увігнутий символ руки і чітко й голосно
вимовила:
- Тое Моно, Тое Мегало! - Дівчата та стражники ахнули, плита розчинилася в повітрі, а за нею
відкрився прохід, що вів в темряву. Звідти тягнуло прілим, вологим повітрям. Я зуміла розгледіти як
внизу тіні від нашого ліхтаря танцюють на покритій плиткою підлозі якогось приміщення.
Стражники виявили бажання першими спуститися униз, але одному з них ми наказали залишитися на
верху, на всякий випадок, запалили ще два ліхтаря і за допомогою мотузок по черзі спустилися...
Діра, через яку ми полізли, проривалася через приблизно півтора-метровий шар каменю і виводила в
кімнату приблизно 10 на 15 метрів і з низькою стелею близько 3 метрів висотою. Хоча підлога
кам'яна, вона була покритий тонким шаром бруду, на якому були сліди інших людей що вели до проходу
на півночі.
Хтось розчистив частину підлоги і стіни, тому стала помітна частина фрески, яка вже давно
потьмяніла настільки, що розібрати зображення неможливо... оглянувши зображення я не змогла
зрозуміти що там, лише якесь переплетення ліній...
Тишу порушувала лише наша метушня і рідкий шум падаючих капель зі стелі. Довгий моток мотузки
лежав на підлозі, і один її кінець був недавно обрізаний... В бруді було видно сліди середнього
розміру гуманоїдів, які одягали взуття. Ковані латунні двері, що вели з кімнати були відкриті.
Далі був коридор, частково вирізаний з природної печери. В ширину прохід був від півтори до трьох
метра, а в висотою завжди 3 метри. Був відчутний пологий, але помітний спуск . Печера здавалась
прохолодною і вологою., а підлога - брудною, нерівною і слизькою...
Через десяток метрів, у місці де коридор робив різкий поворот вліво був вузький уступ на висоті
приблизно два метри над підлогою, над яким можна побачити альков висотою пів-метри і глибиною десь
на метри три. Це поглиблення було наповнене, покритим вапном, скелетами людей.
Ще через пару метрів коридор вивів в невелике приміщення підлога якого була виконана під ухилом,
тоді як стеля більш-менш витримувала рівень з минулими кімнатами. Швидше довга, ніж квадратна, ця
кімната, очевидно, була затоплена в якийсь момент, про що говорили старі, затверділі нарости
морських жолудів майже на кожної поверхні.
Три комплекти химерних обладунків, виконаних здається з коралів і черепашок, стояли в стінних
нішах, також густо поросли скам'янілостями, як і все в цій кімнаті.
Раптово, обладунки почали виривати себе з пут наростів, які, здається, тримали їх вмурованими в
нішах. І за мить вони вивільнилися й направилися до нас. Нарости з кожним кроком обсипалися з них
цілими пластами. Прорізи їх черепашкових шоломів були лякаючи порожніми.
- Назад! Тікаймо! - Закричала я і першою побігла назад ... добігши до мотузок, я спритно забралась
на верх... і допомагала витягувати дівчат... на жаль стражник вирішив геройствувати і вступив в
нерівний бій з трьома ожившими обладунками - і швидко загинув.
Ми підняли на вуха весь остів, як тільки почало темніти ми, як раніше домовлялися, дочикалися
паромк і еваюкували всіх з острова... Ми підняли на вуха весь остів, як тільки почало темніти ми,
як раніше домовлялися, дочекалися паром і евакуювали всіх з острова... зразу-ж побігли і доповіли
про результати розслідування сержанту Хруну...
20:48 28.04.2021
Розповім коротко спочатку чим завершилась пригода на острові:
Ми тоді повернулися на наступний день, але вже з сильним загоном Чорного Кулака ... солдати
спустилися вниз у печеру де вичистили її, з невеликими втратами від зла... там було багато нежиті
- скелетів, зомбі і упирів... печери виявилися давно покинутим і закинутим храмом Дагона... і
століттями він спав, аж поки шукачі скарбів не відчини, і не посварилися - Грім із своїми людьми
убили Ігана, встромивши ножа в спину прям біля головного скарбу - нефритового зображення Дагона...
І охорона храму повстала. Грум с двома своїми спільниками - не змогли подолати нежить, зумівши лише
забарикадуватися в одній із печер, звідки їх і дістали солдати Кулака... їх судили і після суду
маяк сам по собі запрацював.
Особливо цінного, чогось магічного, в закинутому храмі не було ... тому як плату за роботу я
попросила щоб мені на рік дозволили найняти Керію і Аравель як тілоохоронців, вони дуже мені
сподобалися...
В нагороду за виконання завдання Сіра Гільдія дозволила мені пройти додаткові секретні тренування,
після яких я стала Чарівником 2 рівня і спеціалізувалась на магії Війни...
Посмішка Гобліна - велика стара темна таверна, у якої були часи й по кращі. Меблі зносилася, штукатурка, колись біла, тепер пожовкла і обсипається, а люстри і лампи поржавіли. Меблі носять сліди інтенсивного використання та шрами від різних бійок.
Жінка з довгим темним волоссям мила посуд за барною стійкою, розмовляючи з важким лисим чоловіком в лівреї з символікою таверни. З кухні доносяться звуки готування і сильний запах капустяного супу. В цей час доби народу тут небагато, але і не зовсім порожньо: Відвідувачі сиділи тихенько по кутках.
Сюди я прийшла так як Сіра Гільдія дала нове завдання - зустрітися з чарівною місячною ельфійкою, агентом Арфістів ...Зустріч була швидка, вона була готова заплатити за любі магічні чи секретні знання що могли знаходитися в фортеці Сокол...
18:45
В мене було два грами ресідіума, і по одній дозі чорного і червоного лотоса...
Я була збентежена і трохи зла - дівчинка що проявляла до мене дуже великий інтерес, і що збиралася мене найняти за камінь в 300 каратів... і обіцяла купу подарунків... знову десь пропала... і я дуже злилась, бо сумувала за нею...Я сиділа і дулася в кутку загальної зали, закутана в чорну мантію з капюшоном, поволі п'ючи з пляшки дешеве вино, зовсім не звертаючи увагу на сцену і на те що відбувалося навкруги...
Іноді до мене підходила Імізаль, спитати чи нічого не потрібно... та дивлячись на мене - позітхала й міняла при необхідності пляшку і тарілочку з горішками що я навіть не усвідомлюючи гризла...
19:56
БАХ! Двері з шумом відчиняються навстіж, і в таверну ввалюється півдюжини бидловатих п'яних докерів. Схоже, вони сильно не в дусі. Особливо більш не дивлячись ні на кого, вони направилися до двох найманок(у стін таверни були окремі кабінки, одну з таких зайняли Керія і Аравель мої колеги - жінки-найманки які працювали на Чорний Кулак).
- Через ваших дружків в Фортеці нам не дають роботу!Де вони ховаються?- Загарчав один з них жінкам.
- Відвали, Тірус, огризнулася Керія, вона явно була НЕ налаштована на дружню бесіду з ним.- Полізай в дірку, з якої ти виліз, поки ти і твої приятелі не постраждали.
Всі почали кричати, метушитись, підбігла Імізаєль , намагаючись уникнути неприємностей вона хотіла встати між крикунами, та один із докерів штурхнув її ... за що негайно Керія вирубила його, вхопивши за шкірку і вдаривши об стіл, Аравель вскочила і почалась штувханина що переросла лиху кабацьку бійку...
Як тільки штурхнули Імізаєль, я вихопила мішечок з ресидіумом і трошки вдихнула... моє серце зразу почало швидше стукати, зіниці розширилися... і я кинулася у бій, гамселити мужланів...
20:44
Я не вмію махати довгими й гострими залізячками, та таскати на собі купу обладунків, але основам рукопашного бою мене в магічній академії добре вивчили, я була прутка, досвічена і під магією прискорення... тому ми втрьох досить швидко повирубали докерів... і в основному без значних матеріальних збитків... та Товстий Мар(власник таверни) все рівно вигнав копняками хохочущих нас, добре хоч не вимагав золота за розбитий посуд і поламані меблі, мабуть весь збиток за рахунок безтямних докерів збирався компенсувати...
А ми пішли в сусідню таверну де зайняли окрему кабінку і ще довго сміялися згадуючи невдах докерів... В мене була розбита губа, синець на стегні і відбиті кісточки на кулаках ... *******а ніжно(аж занадто, можна сказати пестячи...та я не була проти) натерли мої синці якоюсь лікувальною маззю... ми замовили трошки перекусити і далі вони розповіли дещо цікаве:
Маяк в Фортеці Сокіл потух два дні тому і ніхто не знає чому. Фортеця була досить стара, можливо навіть старіше самого Флана, і її руйнували не раз. Торговий Будинок Сокіл володіє замком, але сам Будинок досить молодий. Це юний дворянський Будинок, заснований першим Лордом-протектором. Єдина причина, по якій Дому все ще є справа до фортеці - вона все ще приносить постійний, невеликий прибуток.
У фортеці зараз працює не так багато народу, в основному це члени Будинку Сокіл, і кілька стражників Чорного Кулака. І з огляду в якому стані справи в фортеці -ї м потрібна вся можлива допомога, яку вони можуть знайти...
Також дівчата розповіли плітки про корабель-привид, повний піратів-чудовиськ, який атакував села на узбережжі Місячного Моря. Якщо це так, то фортеця буде першою лінією захисту Флана... Чорний Кулак відкрито вербував людей у відповідь на чутки про кораблі примару ...
Очевидно що згаслий маяк - була темою дня в Флані. Ні Будинок Сокіл, ні Чорний Кулак, схоже, не робили нічого про приводу нього, крім як звинувачували один одного в брудній грі. Інші думали, що владі відомо, про те як по острову бродить щось страшне, і вони просто бояться відправляти туди солдатів, щоб розібратися. Але усім було ясно одне - з приводу маяка треба щось робити, інакше в доках скоро почнуться проблеми.
Керія і Аравель особисто знали сержанта варти Чорного Кулака - Гріма і розповіли про нього:
Легенди кажуть, що раніше фортеця Сокіл була храмом, і духи жерців охороняють скарб, захований під фортецею... Грім був бравим чоловіком, який постійно сидів в боргах у всякого сброда. Він витрачав свій вільний час на спроби добути легкі гроші. І нещодавно подружився з Іганом Соколом, квартирмейстером фортеці(трохи наївним, нетерплячим молодим чоловіком що прагнув зробити собі ім'я серед свого роду). Після чого, одного разу, Грімм розповів *******ам про скарби під фортецею і що
він вже близький до того щоб знайти їх... Вони були абсолютно впевнені, що це все казки, запоморочавші йому голову, як зазвичай...
3:05 23.04
Ми весь вечір бешкетували, трошки випили, танцювали... виявилось що дівчата вже давно жили разом і в них були серйозні стосунки, але вони обидві з радістю запросили мене в свою постіль... і я їм не відмовила...
6:52
Зранку, коли ми вже попросипалися і трохи поснідали - *******а відвели мене поговорити з сержантом варти Хурном, який знаходився на посту в доках... замислений дварф в уніформі Чорного Кулака, був більше ніж радий благословити нас на дослідження Фортеці. У нього не вистачало людей зараз, і майже безкоштовні(плату обіцяли, но потім, коли не будь, якщо захочу...) працівники, що запропонували свої послуги, - це просто була музика для його вух...
Острів Торн був піщаним і продувався всіма вітрами. Цей острівець біля бухти Флана, служив природним хвилерізом, відбиваючи прилітаючі з Місячного Моря шторми. Основною визначною пам'яткою
Острова Торн є велика кам'яна фортеця Сокіл. Одна особливо висока вежа якої височила над усім
навколишнім пейзажем. З відстані вона виглядала дуже переконливо, але зовнішність буває оманлива.
Не те щоб вежа була застарілою або зруйнованою, принаймні що стосується стін і даху, але тут просто
не було солдатів, щоб патрулювати її зали і стіни.
Найпростішим, дешевим і безпечним методом потрапити на острів був паром. Карст - похмурий старий
тип, який працював поромником вже майже сорок років. Оостанні події у Флавна позначилися на його
ремеслі і останнім часом з грошима у нього було туговато. Якби він не був таким старим, давно би
вже перебрався куди-небудь в інше місце. Але незважаючи на скруту він відмовився від грошей(коли
дізнався що ми прямуємо за дорученням Хурна)і безкоштовно переправив нас на острів...
13:16
У західній частині острова, де була невелика пристань до якої причалював паром, було також пару
великих дерев'яних складів. Док і споруди виглядали застарілими, але на Насправді вони все ще були
міцні. Склади виявилися порожніми за винятком одного, в якому лежали камені і деревина - будівельні
матеріали для Фортеці. Вибрав на порожньому складі зручне місце ми облаштували собі більш-менш
захищений від вітру і піску табір...
Я приготувала макарони з майонезом, томатами, перцем чілі і м'ясною приправою... прийшли
перелякані слуги з фортеці - ми їх нагодували макаронами...
Слуг, сім'ю з Флавна, добру жіночку на ім'я Шандра, її вже майже дорослого сина - Рорина і вже
сивого чоловіка - Дорвага... останні події налякали. Їх начальник і охорона пропали, і в фортеці
завівся привид. Але у них є робота, і вони намагаються робити її як і раніше, незважаючи на страх.
Проте, вони розповідали жахи і відмовлялися заходити в Східну Вежу або в Маяк... Вони спочатку
ставилися до нас з підозрілістю, але відчули полегшення, дізнавшись, що місто відправило нас
розслідувати те, що відбувається... І так як на острові був брак з спілкуванням - слуги
розговорились розповівши нам таке:
Стражники змінювалися досить регулярно, і єдиний, кого вони знали по імені - це Грим. Ті, кого
визначали в наряд на острів, начебто не дуже були раді такому призначенню, тому слуги підозрювали,
що це призначення - насправді форма покарання для тих членів Чорного Кулака що провинилися.
Сержант Стражників Грім в останній місяць був найбільш старшим за рангом стражником в фортеці.
Іган Сокіл, начальник слуг і квартирмейстер фортеці, й сержант часто розмовляли довго осторонь від
інших. Їх дружба виглядала трохи дивно. Сержант Грим здавався приємним малим. Він ставився до слуг
шанобливо, і начебто відчував щиру симпатію до квартирмейстера. Іган Сокіл - був молодою людиною
яка любить читати і яка була в деякій мірі одержима чутками про скарби, які заховані десь в
фортеці. Вони б не здивувалися, якби той вирішив розібрати всю фортецю по цеглинці, щоб знайти
скарб.
Сигнальний вогонь в маяку магічний. Вони не знають, як його активувати, але вважають, що житло
Ігана було б непоганим місцем, щоб почати пошуки способу це зробити. Дорваг дав нам ключ що
відкривав більшість дверей в фортеці.
Шандра розповіла мені по секрету що Іган часто був відсутній, зазвичай вирушаючи в Західну або
Східну вежу. Кілька днів тому Іган був в захваті з якоїсь причини і прямо-таки кипів енергією, але
був засмучений, що Гріма не було на острові - той повернувся в місто у службових справах... А у
вечір, коли згас маяк, вони чули загробне виття, і вони не знають, як його включити назад. З того
вечора стали відбуватися різні дива: речі стали падати без будь-якої причини, з'явилися дивні
стукаючі звуки і це відбувалося по всій фортеці, але найбільш інтенсивно в районі Східної вежі. При
цьому нічого не пошкоджено і ніхто не постраждав.
14:24
Прийшлло двое солдатів - побачивши нас, в них потекли слинки і вони сильно збудились...
нормального діалогу не получилося, ми їх відігнали, але вони розмістилися недалеко, типу нас
захищаючи і готові виповнити любі наші побажання... я трохи побавилася з солдатиками вициганивши в
них кусок сиру, копчену грудинку і трохи цукру...
14:53
В супроводі стражників я з Керіею і Аравель пішли оглянути фортецю:
Фортеця Сокіл, це велика кам'яна фортеця, побудована явно в оборонних цілях що домінувала на
острові. Замок виглядав старим і у нього були явні ознаки ремонту в деяких місцях. Незважаючи на
свій прекрасний стан, фортеця справляє враження занедбаності. Ні прапорів, ні солдат які патрулюють
стіну, ні диму з труб і ворота закриті...
Всередені великий особняк займав майже половину первісної будівлі і майже всі дерев'яні будови.
Він виглядав досить комфортабельним, але не дуже призначеним для захисту: в ньому були великі
засклені вікна замість бійниць...
Територія замку була явно доглянута і знаходлися в хорошому стані. Відкритий внутрішній двір був
порожнім, за винятком кількох опудал, мабуть, що використовувалися солдатами для тренувань.
Крила будинку були законсервовані через невелику кількості нинішніх мешканців. Заглянувши туди я
побачила покриті простирадлами меблі, і купу павутиння. При цьому не законсервовані частини будинку
були чисті і в прекрасному порядку...
Я попросила щоб нас провели до кімнат Ігана. Вони були на другому поверсі основної будівлі, двері
в покої були замкнені але відчинилися ключем слуг. Втрьох ми зайшли всередину наказав іншим
прослідкувати щоб ніхто не заважав нам.
Швидкий огляд показав що покої складалися з трьох кімнат: спальні, вітальні, і невеликого кабінету
були в хорошому стані, і тут, схоже, недавно прибиралися. Стіни та підлога багато прикрашені
килимами, картинами і гобеленами, які зображали різні героїчні сцени. Предмети в кімнаті в
невеликому безладді, мабуть так їх залишив господар, але в іншому кімнати досить доглянуті,
ліжко акуратно заправлені і кілька стопок випраної білизни лежало на шкафчику в ногах ліжка.
Заповнена книгами і сувоями книжкова шафа стояла поруч з великим, зручним диваном, на якому лежали
дві великі, відкриті книги.
Я сіла на диван і оглянула книжки. Це були: «Культи Місячного Моря» за авторством Тайлосса
Тирского, що була написана на Торассе, древньому діалекті Загальногого. І більш сучасна книга про
прокльони і способи протидії їм, що заснована, схоже, більше на народних повір'ях ніж на наукових
фактах...
Дівчата розглядали картини і гобелени, що зображали сцени героїзму і самопожертви. Серед них була
жінка-лицар у блискучою броні, що бореться з червоним драконом в палаючому селі, і священик,
оповитий сяйвом світла, що утримує групу нежиті на відстані, поки його прихід барикадує вхід в
церкву. Сцени трохи ідилічні, і добро в них, схожою завжди перемагає. Аравель сказала що сцени
зображують відомі історії про послідовників Тіра, бога правосуддя.
Книжкова шафа містила книги і сувої широкого спектр тем, від героїчних оповідань до наукової
історії (в основному регіону Місячного Моря), від теологічних дебатів до сухих лекцій по
законодавству, і від поезії до книг по давно мертвим мовам. Всі вони були розсортовані по темам.
Одна книга здалася мені дивною і чуйкя мене не підвила - в ній був секрет, пусте місце в якому
лежав маленький гаманець( з 5 платиновими монетами) і старий символ що потьмянів(священний символ
Тіра). Непомітно для інших я сховала собі в сумку знайдене...
На письмовому столі лежали папери; начерки, думки і спостереження, а також мляві спроби
віршування. Начерки зображали здебільшого фортецю і її мешканців. В столі було три ящика, замкнених
на простий замок ... та нічого в шухлядках цікавого не було, лише так-іж папери, може з трохи більш
інтимними записами...
15:48
Не знайшовши більше нічого цікаво чи корисного ми вирушили до маяка.
Найвища вежа фортеці знаходиться на південному краю прямо у води. Це струнка кругла вежа висотою
близько 25 метрів, що складається з трьох поверхів і верхньої частини, що представляла собою
відкритий простір зі сходами, що йшли по стіні на самий верх. Спочатку це була звичайна оглядова
вежа, але, коли Будинок Сокіл отримав контроль над Фортецею - вони переробили вежу в маяк.
З тих пір тут розквартирований гарнізон солдат Чорного Кулака. Три поверхи вежі містять загальний
зал стражників, казарми і житло сержанта, саме в такій послідовності.
У закрите приміщення з сигнал ьним вогнем вели сходи що виводили на майданчик, з якої
відкривається прекрасний огляд на острів Торн і сам Флавн... За закрити дверми знаходився
пристрій, зроблений з кристалів і латуні. Здавалось що з сигнальним вогнем все в порядку, але з
якоїсь причини він не працював. Я відчула - пристрій все ще випромінював сильну ауру школи
Втілення.
16:18
Ми вирішили оглянути Східну башту яка так лякала слуг. Вона розташувалася прямо за особняком і
була частиною старої фортеці. Як я взнала із записів Ігана - до руйнування Фортеці в 1306 ЛД під
час драконячого Бігу(десь у 1840 році за новим стилем), вся Східна Вежа являла собою величезну
бібліотеку. Лише двісті років потому квартирмейстер виявив це місце.
Зараз вежа використовувалась як сховище меблів і товстий шар пилу та павутиння казав що
тут вже роки нікого не було...
Оглянувши перший поверх ми помітили що меблі у дальньої стіни хтось рухав туди-сюди, наче
приховуючи щось за нею... раптово один стілець біля стіни впав з гучним шумом, я відчула чиюсь
містичну присутність...
Відсунувши меблі від стіни, виявили забиті дошками двері, внизу кілька дощок бовталися...
Постаравшись я пролізла в дірку. Пройшовши далі я опинилася в доглянутій каплиці. У дальньому
кінці кімнати стояла гарна статуя з сірого каменю, що зображає однорукого сліпого бога(скоріш за
все Тіра), у його ніг був розташований невеликий кам'яний вівтар із старими на вигляд латунними
вагами. Два запилених ящика з обох сторін вівтаря були наповнені книгами і сувоями, в основному на
тему історії, законодавства і філософії. Гарний читальний столик з бузкового дерева займав більшу
частину простору що залишився в приміщенні. На столику лежав щоденник Ігана...
По щоденнику було складно зрозуміти хронологію подій. Дат в ньому немає, просто безладні замітки
по всій сторінці, в тому числі і на полях. Він здається більше просто зборами заміток і думок, ніж
щоденником. При цьому почерк досить хороший.
Його було досить складно читати. Всі записи розлогі і розтікаються думкою по древу, і щоб
прочитати його весь я витратила щонайменше дві години... і з нього мені стало зрозуміло наступне:
Іган почав свої пошуки просто так. Він ніколи не сприймав пошуки серйозно, поки не познайомилося з
сержантом Гримом. Іган став ставитися до пошуків ще більш серйозно, коли книга про Тіра буквально
впала йому на коліна. Ближче до кінця щоденника те, що до цього якось намагалося походити на
записки дослідника, починали нагадувати бурмотіння одержимої людини.
На останній сторінці, в різних кутках листках було:
"Не копати без впевненості, не то батьки приб'ють."
"Що ми знаемо:
Він під Західною баштою.
Дивний символ - голова навкруги якої щупальця(думаю це щупальця).
Був культ, регіон Флана. Послідовників Тіра знищували, але скарби не знайшли.
В книзі Культи Місячного Моря Тейлосса Тирского може бути більше"
"Потрібно дізнатись:
Пароль? (зачеркнуто)
Прокляття?
Справжня природа культу?"
"Грім думає що це не важливе. Зло давно пішло. Золото - це золото. Незгідний. Це може бути
небезпечним."
"Духи говорять на Тарассе? Дивно.
Думав ангели знають всі мови
Книга не впала на потрібному місці
Ненавиджу мертві мови!"
"який егоїстичний(останнє слово зачеркнуто)"
"Де є люди - там є і добро, і зло?
Немає добра без зла?"
"Сторінка 7(зачеркнуто) Виглядає так ж... небезпечно робити помилку...
Сторінка 51(зачеркнуто)
Сторінка 71. Ось воно!! Інакше нащо в цій книзі звертати увагу на пози при молитвах
Сторінка 133(зачеркнуто)"
"Чотири символа, упевнений. Три слова. Потрібно не помилитися..."
"Моно. Дікастіс. Діміос. Кіріос. Мегало. Тое. Дотіс. Ліптіс. Архаос."
"Так. Вдалося. Тепер чекаєм Гріма. Розкопки без солдат можуть бути небезпечними."
На полях було написано:
"Перекладати Торасс сущий кошмар. Невже вони вправду
так говорили? Пресвятого мученика
або, і . Воспоміг їм в пошуку їх обрести шукали що вони"
"Коли я знайду скарби, я продам ці чортові книжки, і найму нормальний загін з чарівником і жерцем,
щоб робили дослідження за мене."
"Щоб увійти :
Рука + "Тое Моно, Тое Мегало""
18:40
Тепер ми вирішили оглянути Західну башту. Вона була зовсім пуста, якщо не рахувати пилюку і
павутиння, але зайшовши в середину я зразу відчула запах свіжовиритої землі... запалив ліхтар ми
спустившись униз до підвалу де виявили що хтось розкрив підлогу і прокопався вниз до каменя. При
цьому плитки і земля були акуратно складені біля стіни, а інструменти для риття хтось розкидав по
кімнаті. Шматок мотузки був прив'язаний до кільця в стіні і вів до кам'яної плити в землі. Поруч
лежало ще три мотка мотузки.
Кам'яна плита являла собою квадрат зі стороною приблизно 3 метри, по краю якої проходили
напівстерті символи, і у одного з країв плити, приблизно в 15 сантиметрів від нього, була
увігнутість в формі людської руки.
Я відчувала досить сильну ауру у плити, зосередившись добре її вивчила ... символи були компонент
якогось ритуалу... вирішив ризикнути я поклала долонь на увігнутий символ руки і чітко й голосно
вимовила:
- Тое Моно, Тое Мегало! - Дівчата та стражники ахнули, плита розчинилася в повітрі, а за нею
відкрився прохід, що вів в темряву. Звідти тягнуло прілим, вологим повітрям. Я зуміла розгледіти як
внизу тіні від нашого ліхтаря танцюють на покритій плиткою підлозі якогось приміщення.
Стражники виявили бажання першими спуститися униз, але одному з них ми наказали залишитися на
верху, на всякий випадок, запалили ще два ліхтаря і за допомогою мотузок по черзі спустилися...
Діра, через яку ми полізли, проривалася через приблизно півтора-метровий шар каменю і виводила в
кімнату приблизно 10 на 15 метрів і з низькою стелею близько 3 метрів висотою. Хоча підлога
кам'яна, вона була покритий тонким шаром бруду, на якому були сліди інших людей що вели до проходу
на півночі.
Хтось розчистив частину підлоги і стіни, тому стала помітна частина фрески, яка вже давно
потьмяніла настільки, що розібрати зображення неможливо... оглянувши зображення я не змогла
зрозуміти що там, лише якесь переплетення ліній...
Тишу порушувала лише наша метушня і рідкий шум падаючих капель зі стелі. Довгий моток мотузки
лежав на підлозі, і один її кінець був недавно обрізаний... В бруді було видно сліди середнього
розміру гуманоїдів, які одягали взуття. Ковані латунні двері, що вели з кімнати були відкриті.
Далі був коридор, частково вирізаний з природної печери. В ширину прохід був від півтори до трьох
метра, а в висотою завжди 3 метри. Був відчутний пологий, але помітний спуск . Печера здавалась
прохолодною і вологою., а підлога - брудною, нерівною і слизькою...
Через десяток метрів, у місці де коридор робив різкий поворот вліво був вузький уступ на висоті
приблизно два метри над підлогою, над яким можна побачити альков висотою пів-метри і глибиною десь
на метри три. Це поглиблення було наповнене, покритим вапном, скелетами людей.
Ще через пару метрів коридор вивів в невелике приміщення підлога якого була виконана під ухилом,
тоді як стеля більш-менш витримувала рівень з минулими кімнатами. Швидше довга, ніж квадратна, ця
кімната, очевидно, була затоплена в якийсь момент, про що говорили старі, затверділі нарости
морських жолудів майже на кожної поверхні.
Три комплекти химерних обладунків, виконаних здається з коралів і черепашок, стояли в стінних
нішах, також густо поросли скам'янілостями, як і все в цій кімнаті.
Раптово, обладунки почали виривати себе з пут наростів, які, здається, тримали їх вмурованими в
нішах. І за мить вони вивільнилися й направилися до нас. Нарости з кожним кроком обсипалися з них
цілими пластами. Прорізи їх черепашкових шоломів були лякаючи порожніми.
- Назад! Тікаймо! - Закричала я і першою побігла назад ... добігши до мотузок, я спритно забралась
на верх... і допомагала витягувати дівчат... на жаль стражник вирішив геройствувати і вступив в
нерівний бій з трьома ожившими обладунками - і швидко загинув.
Ми підняли на вуха весь остів, як тільки почало темніти ми, як раніше домовлялися, дочикалися
паромк і еваюкували всіх з острова... Ми підняли на вуха весь остів, як тільки почало темніти ми,
як раніше домовлялися, дочекалися паром і евакуювали всіх з острова... зразу-ж побігли і доповіли
про результати розслідування сержанту Хруну...
20:48 28.04.2021
Розповім коротко спочатку чим завершилась пригода на острові:
Ми тоді повернулися на наступний день, але вже з сильним загоном Чорного Кулака ... солдати
спустилися вниз у печеру де вичистили її, з невеликими втратами від зла... там було багато нежиті
- скелетів, зомбі і упирів... печери виявилися давно покинутим і закинутим храмом Дагона... і
століттями він спав, аж поки шукачі скарбів не відчини, і не посварилися - Грім із своїми людьми
убили Ігана, встромивши ножа в спину прям біля головного скарбу - нефритового зображення Дагона...
І охорона храму повстала. Грум с двома своїми спільниками - не змогли подолати нежить, зумівши лише
забарикадуватися в одній із печер, звідки їх і дістали солдати Кулака... їх судили і після суду
маяк сам по собі запрацював.
Особливо цінного, чогось магічного, в закинутому храмі не було ... тому як плату за роботу я
попросила щоб мені на рік дозволили найняти Керію і Аравель як тілоохоронців, вони дуже мені
сподобалися...
В нагороду за виконання завдання Сіра Гільдія дозволила мені пройти додаткові секретні тренування,
після яких я стала Чарівником 2 рівня і спеціалізувалась на магії Війни...
4年前
